Автор: IOSG Legal
Працюючи в криптоіндустрії багато років, ми інвестували в сотні проєктів, і наші погляди на інвестиційні умови в галузі пройшли шлях від початкового нерозуміння до прийняття, а сьогодні — до переосмислення та сумнівів:
Коли структура проєкту стає дедалі складнішою, а документи — дедалі професійнішими, чи справді ми підвищуємо безпеку, чи лише робимо ризик більш пристойним на вигляд? Коли протокол рясніє положеннями про управління, чи справді ці права можна реалізувати, чи це лише теорія?
Системний ризик інвестування у Web3 часто полягає не в ринку, а в недостатній підзвітності (Accountability) самої архітектури. Документи гарні, термінологія повна, але в найгіршому сценарії інвестор не може знайти відповідальну особу, не може обмежити контроль, не може пройти шляхом правового захисту — по суті, це не управління ризиками, а упаковка ризиків.
Три типи структурних проблем, що повторюються:
1. Надмірне розділення суб'єктів: Вартість, контроль і відповідальність штучно розділені. Дослідження/операційна діяльність в одній компанії, випуск токенів і казначейство — в іншій структурі (фонд / SPV), а інвестор підписує договір лише з однією з них. Зовні це виглядає як ізоляція ризиків, а по суті — «ризик без господаря»: у разі проблеми кожен може сказати «це не я». Інвестор насправді боїться не децентралізації, а де-відповідальності.
2. Управління перетворене на символ: Є документи, немає механізмів; є права, немає зубів. На ранніх етапах інвестори покладалися на усні обіцянки та джентльменські угоди (що зараз виглядає як справжній ковбойський авантюризм), а згодом — на SAFTE/SAFE/SAFT/SAFE+Token Warrant, але ключові ланки досі відсутні: право суттєвої згоди на важливі питання, бюджет та графік аудиту витрат казначейства, правила заміни підписантів мультипідпису, обсяг і межі розкриття інформації — все це виглядає як корпоративне управління, але виконується як список побажань.
3. Шляхи правового захисту структурно ослаблені: Активи рухаються швидше за закон, суб'єкти змінюються швидше за процедури, транскордонні витрати перевищують компенсацію — усе це причини складнощів захисту прав у криптоінвестиціях. Для інвестора справжнє управління ризиками — це не довші положення, а гарантія того, що в найгіршому випадку можна «зупинити кровотечу», «стягнути кошти» та «виконати рішення».
Галузь вийшла з раннього «темного лісу», але раптові крахи проєктів досі не рідкість. Причин дві: по-перше, деякі засновники не поважають дух контракту, по-друге, галузь не має структурної пам'яті, і інвестори повторюють ті самі помилки в дизайні структури.
У цій статті ми розглянемо п'ять реальних кейсів, щоб обговорити ті структурні проблеми, які зазвичай ігноруються, але в екстремальних ситуаціях можуть бути фатальними, і перетворимо уроки з практики на дієві принципи.
Кейс 1: Від «ідеальної архітектури» до «зниклого відповідача»
【Ключові слова кейсу: розділення суб'єктів, існування юридичної особи】
Кілька років тому ми зіткнулися з проєктом, що прагнув створити інфраструктуру для блокчейн-ігор. Команда мала яскраве минуле та вражаючі резюме, а її рішення «в один клік до блокчейну» било прямо в болючі точки традиційних ігрових видавців. Для залучення фінансування та уникнення складного глобального регулювання проєкт розробив «ідеальну» офшорну структуру, яка тоді широко визнавалася: у штаті Делавер (США) зареєстрували материнську компанію для технічних досліджень, а в дружньому до криптовалют Гібралтарі створили SPV (спеціальну цільову структуру) виключно для випуску токенів. Технології та команда в США, токени в офшорному SPV — це був консенсус інвестиційного кола того часу.
Стикаючись із такою структурою, інвестори зазвичай обирають два шляхи: традиційні акціонери вкладають гроші в материнську компанію, логіка — контролюєш команду, контролюєш проєкт. Ми ж обрали більш «Crypto Native» шлях: безпосередньо підписали з гібралтарським SPV Token Purchase Agreement, обмінявши інвестиції на майбутні права на токени. Наше судження було таким: оскільки токен є основним активом майбутньої екосистеми, отримати права на токени напряму раціональніше, ніж акції. На той момент це було цілком розумне рішення.
Після завершення інвестиції настав відносно спокійний період. Проєкт розвивався повільно, але стабільно, команда підтримувала ввічливу та стриману комунікацію з інвесторами.
Однак одного дня гібралтарське SPV, не повідомивши американську материнську компанію та жодного інвестора, раптово оголосило про зміну CEO і майже одночасно в односторонньому порядку запустило випуск токенів. Внутрішня боротьба стала публічною, ринкова довіра миттєво впала, ціна токена впала одразу після лістингу. Наші «права на токени» за одну ніч перетворилися з потенційної цінності на високоволатильний цифровий жетон.
Спочатку ми відчули гнів, але, заспокоївшись, швидко дійшли висновку: це більше схоже на боротьбу за контроль всередині команди засновників. Керівництво SPV, очевидно, намагалося вийти з-під контролю материнської компанії, а інституції, що інвестували в акції материнської компанії, неминуче вживуть юридичних заходів, і проєкт може повернутися на правильний шлях. Ми вирішили спостерігати.
Так і сталося. Материнська компанія та її акціонери швидко подали позови в США та Гібралтарі й здобули перші перемоги: вони домоглися від американського суду тимчасового обмежувального припису, відновивши доступ материнської компанії до ключової технічної інфраструктури, а також отримали від гібралтарського суду наказ про заморожування більшості випущених SPV токенів. Сторона материнської компанії, ймовірно, поверне контроль.
А потім сталася несподіванка, якої ніхто не передбачав.
Гібралтарський суд скасував наказ про заморожування. Причина була простою й моторошною: та американська материнська компанія понад рік не подавала необхідний комплаєнс-документ, і ще понад рік тому була адміністративно ліквідована владою штату Делавер.
Юридично ця компанія вже не існувала.
Компанія, яка юридично «померла», не має права подавати позов проти будь-кого. Вона не має правосуб'єктності, не є суб'єктом прав і не має жодних інтересів, які міг би захистити суд.
Ті інституції, що інвестували в акції материнської компанії, за одну ніч повністю вибули. Юридична особа, в яку вони інвестували, зникла, всі вимоги втратили основу. Інвестиції — нуль.
Ми, ті, хто інвестував у права на токени SPV, хоч і зазнали значного знецінення активів через внутрішню боротьбу, але принаймні володіли токенами, які можна продати. А ті, хто вважався «безпечнішим» акціонерним інвестором, навпаки, повністю втратили юридичну основу.
Замість полегшення в той момент ми відчули радше страх. Найсмертельніший ризик у цій галузі — можливо, не крах ринку, технічні вразливості чи навіть характер засновника, а забутий комплаєнс-документ вартістю лише кілька сотень доларів.
Висновок кейсу
Безперервність юридичної перевірки (Legal DD) є критично важливою. Ключ до інвестиційного рішення — не лише підтвердження в момент підписання угоди, що компанія перебуває в статусі «Good Standing», а й створення механізму постійного комплаєнс-моніторингу протягом усього інвестиційного циклу. Забезпечення того, що кожна юридична особа в інвестиційному ланцюжку «жива» і відповідає вимогам, є базовою основою управління інвестиціями, але часто ігнорується.
Необхідно розуміти фактичний контроль над офшорною структурою. Коли ключовий актив (наприклад, право на випуск токенів) розміщено в офшорному SPV, а контроль материнської компанії над цим SPV ґрунтується лише на паперовій угоді, інвестор повинен бути особливо пильним. Потрібно включити до інвестиційної угоди потужні зобов'язання (Covenants), наприклад: без згоди більшості інвесторів не можна змінювати директорів або контролерів SPV; материнська компанія повинна підтримувати свій легальний статус, інакше це спричинить порушення умов; будь-яке важливе рішення (наприклад, запуск токенів) потребує згоди директора, призначеного інвесторами. Ці положення мають бути чітко прописані на початку інвестиції, а не виправлятися після виникнення проблем.
Не сліпо довіряйте провідному інвестору. Навіть найкращі фонди галузі можуть мати сліпі зони в юридичній перевірці або нерозкриті конфлікти інтересів. Незалежна, перехресна перевірка біографії (Reference Check) є необхідною. Інвестор повинен відповідати за свої кошти, спираючись на власне незалежне судження.
Кейс 2: «Випаровування» вартості — зміна суб'єкта та розмивання ранніх інвесторів
【Ключові слова кейсу: розділення суб'єктів, розмивання при зміні структури】
Існує ще один тип структурного ризику, більш прихований, який часто виникає в межах «законної» структури.
У 2021 році, на хвилі ринкового буму, ми інвестували в технологічну компанію, що займалася формальною верифікацією (Formal Verification). Команда складалася з експертів із провідних академічних кіл, мала сильні технічні компетенції та завжди ставилася до інвесторів з повагою, співпраця була гармонійною.
Однак приблизно через два-три роки ми помітили, що засновник почав створювати нову структуру для випуску токенів, просуваючи токен-проєкт у структурі, повністю відокремленій від початкової інвестиційної компанії. Що ще неприйнятніше, ця нова структура не визнала жодних прав ранніх акціонерних інвесторів і не спробувала включити їх до нової системи прав на токени.
З юридичної точки зору, їхні дії були технічно бездоганними: нова структура була зареєстрована окремо, і початковий інвестиційний договір не поширювався безпосередньо на діяльність цього нового суб'єкта. Але з точки зору бізнес-логіки, це було систематичне позбавлення цінності ранніх інвесторів — ранні інвестори вклали кошти та довіру, виростили команду та технологію, але зрештою ці ресурси «знову проросли» в новій структурі, а початкова структура прав була тихо обійдена.
Згодом ми представляли інтереси всіх ранніх інвесторів і провели з засновником кількамісячні важкі переговори, наполегливо відстоюючи належні права. Зрештою, ми домоглися для ранніх інвесторів більш вигідних умов оцінки, ніж для нових інвесторів. Але цей процес майже вичерпав накопичені відносини із засновником.
Цей випадок змусив нас глибоко усвідомити: перехід на нову структуру може бути найелегантнішим способом позбавлення цінності.
Висновки за кейсом
Включіть до інвестиційної угоди «положення про захист від переходу на нову структуру». Чітко передбачте: якщо засновник протягом певного періоду після інвестиції (рекомендовано 2-3 роки) створює нову пов'язану структуру та просуває випуск основних активів (особливо токенів), ранні інвестори повинні отримати відповідну частку прав. Це положення слід включити до угоди вже під час першої інвестиції, а не виправляти ситуацію після виникнення проблеми.
Права управління важливіші за оцінку. Місце в раді директорів, право бути поінформованим та право погоджувати суттєві зміни в архітектурі — це остання лінія захисту інтересів ранніх інвесторів. Лише стосунків і довіри недостатньо.
Кейс третій: коли людська природа стає змінною — рятівне фінансування та невиконання обіцянок
【Ключові слова цього кейсу: шляхи правового захисту структурно ослаблені】
Якщо перші два кейси були про холодну гру права та структури, то цей кейс сповнений переплетіння людських почуттів і людської природи. Іноді вас перемагає не складний пункт договору, а обличчя, яке швидко змінюється перед обличчям інтересу.
Це було в найглибшій точці ведмежого ринку. Один із проектів, у який ми інвестували на ранній стадії, вичерпав кошти і був на межі закриття. Засновник щиро запевняв, що на рахунках не залишилося ні копійки і без нових вливань підтримувати діяльність неможливо.
Заради захисту вже зроблених інвестицій і з надією на проект ми вирішили допомогти і провели раунд рятівного фінансування (Down-round) за нижчою оцінкою. Засновник тоді був дуже вдячний.
Після надходження коштів проект продовжив існування. Невдовзі ринок ожив, і ніша проекту стала гарячою. Засновник завдяки цим «рятівним грошам» дожив до хвилі попиту, а завдяки чудовим наративним здібностям зрештою отримав новий раунд від відомих установ і успішно вийшов на основні біржі.
Однак після цього спілкування із засновником стало надзвичайно складним. Коли інвестори захотіли, щоб він виконав початкові обіцянки, почалася низка відмовок — від початкової вимоги лістингу на Coinbase відмовитися розподіляти токени інвесторам, до хвороби самого засновника та членів його родини та інших причин для зволікання; процес тривав кілька місяців. Зрештою він поставив ультиматум: або приймаєте ті самі умови, що й інші нові інвестори, або все скасовується. Початкова допомога була відкинута перед обличчям величезного інтересу.
На щастя, наша юридична команда та команда супроводу інвестицій ніколи не здавалися, і завдяки довготривалим, терплячим переговорам та захисту прав зрештою вдалося повернути переважну більшість належних токенів. Але цей досвід виявив фундаментальну проблему: зміна розстановки інтересів систематично змінює поведінку людей. Це не песимістичний погляд на людську природу, а змінна, яку слід заздалегідь закласти в структуру договору.
Висновки за кейсом
Усі комерційні обіцянки, незалежно від розміру, повинні бути закріплені в офіційних документах, що мають юридичну силу. Не можна послаблювати вимоги до юридичних документів лише через скромну поведінку іншої сторони. Комерційні рішення завжди повинні ґрунтуватися на припущенні найгіршого сценарію. Рятівне фінансування на ведмежому ринку часто відбувається в момент найбільшої асиметрії інформації та найбільшого емоційного тиску — саме тоді, коли найлегше послабити юридичні вимоги. Чим нижча позиція іншої сторони і чим більша наша переговорна перевага, тим наполегливіше слід вимагати включення всіх обіцянок до офіційної угоди.
З огляду на дефіцит договірної дисципліни, необхідно забезпечити виконання угоди шляхом розробки положень, що мають «зуби». В інвестиційній угоді обов'язково повинна бути передбачена відповідальність за порушення. Наприклад, якщо інша сторона не виконує певні положення, це тягне за собою високі штрафи або надає інвестору право придбати більше токенів за надзвичайно низькою ціною. Вартість порушення повинна бути значно вищою за потенційну вигоду від недобросовісності. Крім того, слід забезпечити інвестору достатні переговорні козирі, такі як місце в раді директорів, право вето з ключових питань або спільний контроль над банківськими рахунками компанії та мультипідписними гаманцями.
Перш ніж вирішити рятувати, дайте відповідь на фундаментальне питання: яка основна причина фінансової кризи цієї команди? Чи витримують їхні цінності стрес-тест? Дотримання прозорості та комплаєнсу — це не недовіра до засновника, а базовий захист відносин між сторонами.
Кейс четвертий: відсутність управління — ціна мовчання
【Ключові слова цього кейсу: управління перетворене на символ】
Існує тип ризику, який не є ні прогалиною в юридичній структурі, ні суб'єктивною зрадою засновника, а відсутністю самого інвестора в критичний момент.
Ми інвестували в один досить перспективний на той час проект інфраструктури Web3. За проектом стояв відомий у галузі та заможний великий акціонер, що було однією з важливих причин, чому ми тоді позитивно оцінювали проект. Однак на одних із загальних зборів усіх співробітників цей великий акціонер публічно звільнив CEO, і вся команда була застигнута зненацька.
Про це ми дізналися post factum від звільненого CEO, а не з офіційного повідомлення проекту.
На той момент наше судження було таким: це лише звичайна зміна менеджменту, яка не є сигналом кризи, що вимагає негайного втручання. Ми не вимагали аудиту, не просили скликати позачергові збори акціонерів, не запускали процедуру оцінки — обрали мовчання та спостереження.
Приблизно через півроку-рік новий менеджмент оголосив: фонд ліквідується. Зрештою ми повернули менше ніж двадцять відсотків початкової інвестиції.
Під час ретроспективного аналізу стало зрозуміло, що раптове звільнення CEO було найчіткішим попереджувальним сигналом занепаду проекту. Коли в компанії відбуваються значні ненормальні зміни в менеджменті, це часто означає, що в основній структурі управління вже з'явилися глибокі тріщини. У такий момент інвестору найкраще негайно вимагати проведення незалежного аудиту та втрутитися у відновлення управління, а не стояти осторонь.
Висновки за кейсом
Визначте значні події управління як обов'язкові «тригерні події» (Trigger Events). В інвестиційній угоді слід чітко зазначити: ненормальне звільнення CEO, зміна ключових акціонерів, ініціювання судового позову або арбітражу та інші значні події автоматично активують особливі права інвестора, включаючи вимогу незалежного фінансового аудиту, скликання позачергових зборів акціонерів, призупинення значних фінансових витрат тощо.
Постійний моніторинг, а не пасивне очікування. Супровід інвестицій не повинен обмежуватися регулярними квартальними звітами. Інвесторам потрібно створити активні канали отримання інформації, включаючи підтримку зв'язку з ключовими співробітниками проекту (а не лише із засновником); рекомендується в угоді про супровід інвестицій вимагати від проекту щоквартального надання незалежних звітів на рівні CFO/CTO, а не лише через єдиний канал засновника.
Кейс п'ятий: ореол резюме — чорна діра характеру
【Ключові слова цього кейсу: управління перетворене на символ, шляхи правового захисту структурно ослаблені】
В інвестиційних колах часто кажуть: «інвестиція — це інвестиція в людину». Однак нас надто легко зачаровує блискуче резюме. Goldman Sachs, JPMorgan, найкращі хедж-фонди... ці назви ніби несуть власний ореол, змушуючи підсвідомо ставити знак рівності між «елітним бекграундом» і «професіоналізмом, самодисципліною, надійністю». Але жорстока реальність полягає в тому, що іноді найнебезпечнішими є саме ці «золоті хлопчики». Тренування на Волл-стріт навчило їх упаковувати наративи, використовувати правила, маніпулювати людьми. Ці здібності самі по собі не є ні добрими, ні поганими, але якщо їх використати на хибному шляху, руйнівна сила перевершує уяву.
Ми «щасливо» пропустили один проект. Резюме засновника було бездоганним: від Goldman Sachs до JPMorgan, аж до посади топ-менеджера, після чого він пішов засновувати власну справу. Проект, який він хотів зробити, — це «абсолютно чесний» блокчейн-розважальний майданчик. Історія була привабливою, команда розкішною, і тоді кілька відомих установ у галузі змагалися за участь. Однак через великі сумніви щодо комплаєнс-ризиків у ніші «казино», після кількох невдалих спроб обговорити з засновником шляхи дотримання комплаєнсу, наш відділ ризик-менеджменту зрештою відхилив цю інвестицію.
Поворот історії стався наступного дня після нашого рішення. Проект оголосив про завершення фінансування на кілька мільйонів доларів. Однак через кілька хвилин після надходження коштів засновник почав переказувати гроші компанії на свій особистий гаманець. Протягом наступного тижня він програв кілька мільйонів доларів з них у додатку іншого блокчейн-розважального майданчика. Він обіцяв створити чесне казино, але в результаті взяв гроші на будівництво казино і пішов грати в чуже казино. Це не провал управління ризиками, це відверте шахрайство та розтрата. Зрештою втрутилося ФБР, засновника заарештували, і йому загрожує багаторічне ув'язнення.
Інший кейс, який ми пережили особисто, — це 3A-гра, яку називали «блокчейн-версією Call of Duty». Члени команди були з провідних ігрових студій, але швидкість витрачання коштів була жахливою — до двох-трьох мільйонів доларів на місяць, тоді як прогрес розробки серйозно відставав. Компанія швидко потрапила у фінансову кризу, і команду скоротили з понад ста осіб до трохи більше десяти.
Саме тоді, коли будівля вже хилилася до падіння, ми виявили, що співзасновник і CTO проекту протягом семи місяців постійно продавав свої командні токени на вторинному ринку, сумарно вивівши майже 700 тисяч доларів. З юридичної точки зору він продавав свою частку, що перебувала у вестингу, і, здавалося б, докорити йому нічим. Але з точки зору бізнес-етики, компанія на межі загибелі, багатьох співробітників звільнено, а один із ключових лідерів шалено виводить кошти для себе. Сигнал, який це посилає ринку, гранично ясний: «Корабель тоне, я стрибаю першим».
У цих двох кейсах інвестори надмірно зосередилися на минулих ореолах засновників і знехтували глибокою перевіркою їхнього поточного характеру та моделей поведінки. Водночас відсутність таких ключових механізмів контролю, як «мультипідпис» і «поетапні платежі», була безпосередньою причиною втрати контролю над коштами.
Висновки кейсу
Перевірка характеру (Character DD) повинна бути на першому місці. Резюме можна прикрасити, історію можна упакувати, але характер і моделі поведінки людини відносно стабільні. Інвестиційним установам потрібно побудувати більш системну методологію перевірки характеру — не лише стандартну перевірку біографії, а й, можливо, глибші інтерв'ю та навіть впровадження поведінкових стрес-тестів. Особливо слід звертати увагу на те, чи існує фундаментальна суперечність між особистою історією засновника та місією проєкту, яку він проголошує? Людина з судимістю за азартні ігри, яка береться за казино, — це сама по собі величезний Red Flag.
Контроль над коштами — це непорушна інвестиційна базова умова. Для ранніх проєктів, особливо коли засновник одноосібно домінує, категорично не можна розміщувати всі кошти в гаманці, який повністю контролюється ним особисто. Multi-sig гаманець має стати обов'язковою вимогою, і інвестор або призначена ним довірена третя сторона повинні бути одним із підписантів мультипідпису. Вивільнення коштів має відбуватися на основі чітких, вимірюваних Milestone: виконано одне завдання — вивільняється наступний транш. Ці методи контролю ризиків, які давно стали зрілими в традиційній VC-індустрії, в криптоіндустрії тим більше повинні застосовуватися суворо.
Глибоко прив'язати інтереси ключової команди до довгострокового розвитку проєкту. Розблокування токенів команди не повинно бути прив'язане лише до часу, а й до milestone проєкту, наприклад, запуску продукту, досягнення певного рівня кількості користувачів, досягнення певного рівня доходу протоколу тощо. Водночас у протоколі слід чітко передбачити, що під час фінансових труднощів або серйозної кризи проєкту продаж токенів ключовими членами буде обмежено. Це водночас і обмеження, і жест, який демонструє спільноті та всім інвесторам рішучість команди розділити долю проєкту.
Висновок: повернення до здорового глузду, проходження крізь цикли
Пройшовши через усе це, ми вже давно не ті гарячі "віряни Web3". Ми стали більше схожими на реалістів, оцінювачів ризиків, спостерігачів за людською природою. Ми більше не захоплюємося легко грандіозними наративами, а розглядаємо кожну деталь, як аудитор, і тестуємо кожне припущення, як інженер.
Оцінюючи проєкт, ми тепер раз за разом запитуємо себе:
Чи справді ми розуміємо цього засновника? Окрім історії, яку він сам розповідає, чи дізнавалися ми збоку — від його колишніх колег, колишніх керівників чи навіть конкурентів — якою людиною він є?
Чи справді ми зрозуміли юридичну структуру цього проєкту? Чи немає прихованих "бекдорів"? Якщо засновник втече, договір у наших руках — це макулатура чи гострий меч?
Після вливання коштів чи маємо ми контроль над їх використанням? Чи можемо лише сподіватися на моральну самосвідомість засновника?
Чи справді інтереси команди засновників повністю збігаються з інтересами нас, інвесторів? Чи механізм розблокування їхніх токенів заохочує їх до довгострокової розбудови, чи полегшує їм короткострокове виведення коштів?
Коли ми виявляємо перші ознаки проблеми, чи маємо ми сміливість сказати "ні"?
Зрештою, хороша інвестиційна структура захищає не від порядних людей, а від екстремальних ситуацій. Коли всі поводяться гідно, будь-яка структура працює добре; справжнє випробування — це моменти, коли інтереси розходяться, ринок різко змінюється, довіра руйнується: чи може договір у ваших руках говорити за вас.
Ці уроки ми здобули ціною реальних грошей. Ми записуємо їх, тому що віримо: ціна прогресу індустрії не повинна сплачуватися знову кожним новим поколінням тих, хто входить у гру.
Саме тому ми вже системно впровадили в інвестиційний процес безперервний комплаєнс-моніторинг, захисні положення щодо зміни юридичної особи, обов'язкову вимогу мультипідписного гаманця та інші механізми. Це не покращення на папері, а інституційне вдосконалення, викарбуване після раз за разом реально сплаченої ціни.






