Збої криптодебетових карток виявили, наскільки мало контролю деякі бренди гаманців і фінтех-компаній мають над своїми платіжними сервісами, а експлойт контракту Rain на 1,1 мільйона доларів ілюструє ризики спільної інфраструктури.
Резюме
- Спільні банки, процесингові компанії та проміжне програмне забезпечення можуть наражати окремі карткові бренди на однаковий збій.
- Серпневий експлойт Rain був націлений на поповнені карткові баланси, не торкнувшись особистих гаманців і приватних ключів клієнтів.
- Генеральний директор MNEE App Рон Тартер рекомендує прямі відносини з банками та незалежно доступні записи клієнтів.
- Страхування депозитів у США покриває відповідні банківські депозити від краху банку, а не від краху фінтех-провайдера.
Рон Тартер, співзасновник і генеральний директор MNEE App, розповів crypto.news, що компанії, які значною мірою покладаються на платформи банкінгу як послуги, можуть контролювати мало що, окрім свого застосунку, дизайну картки та маркетингу.
Банк-спонсор надає банківські дозволи та зберігає фіатні депозити, тоді як процесингова компанія авторизує транзакції. Перевірки особи, комплаєнс, запобігання шахрайству та послуги криптогаманця можуть перебувати в окремих постачальників, пояснив він.
«Ви можете мати мільйони користувачів і сильний бренд і все одно не мати останнього слова щодо власного продукту».
Бренди криптодебетових карток залежать від рішень на вищих рівнях
За словами Тартера, засновники часто недооцінюють повноваження банку-спонсора. Банк або менеджер програми може обмежити чи припинити програму, яку вважає надто ризикованою, залишивши компанію, що працює з кінцевими споживачами, неспроможною самостійно відновити обслуговування.
Він навів приклад неплатоспроможності Kulipa влітку, яка, за його словами, порушила роботу карткових програм, що обслуговували близько двадцяти гаманців і фінтех-компаній. Клієнти, додав він, можуть виявити перерву лише під час спроби оплати.
Окремі інциденти стосувалися втрат всередині інфраструктури, що підтримує платежі. Gnosis повідомила, що її атака 1 червня використала програмні модулі, застосовувані в її картковій системі card-safe, змусивши карткові сервіси перейти в офлайн-режим. Її розбір після інциденту від 3 липня зазначив, що зловмисники викрали 1,5 мільйона доларів і зробили ще 300 000 доларів недоступними. Компанія взяла на себе збитки та відновила кошти користувачів, як висвітлено в репортажі про червневий експлойт.
28 серпня застарілий контракт Rain наразив кілька карткових програм на базі Solana на крадіжку приблизно 1,1 мільйона доларів, згідно з висновками Blockaid, деталізованими в матеріалі про експлойт картки Rain. Атакувальник націлився на заставу в стейблкоїнах, внесену для витрат за карткою, не отримавши доступу до особистих гаманців чи приватних ключів.
Записи клієнтів мають пережити крах провайдера
Перш ніж обирати партнера, Тартер рекомендує точно встановити, де перебувають гроші клієнтів: на індивідуальних банківських рахунках чи на об'єднаному рахунку, утримуваному для клієнтів, який зазвичай називають рахунком FBO.
У разі об'єднаних коштів, за його словами, компаніям слід запитати, хто звіряє клієнтський реєстр, як часто це відбувається і чи банк зберігає власну копію. Його бажані запобіжні заходи включають індивідуальні рахунки на імена клієнтів і щоденні копії балансів та записів, що зберігаються брендом.
Страховий захист у США має окремі умови. Аналіз платіжних застосунків Бюро фінансового захисту споживачів пояснює, що наскрізне страхування депозитів залежить від дотримання регуляторних вимог. Страхування депозитів захищає від краху застрахованого банку; воно не покриває крах небанківської компанії-застосунку.
Для перевірок безпеки керівник рекомендує незалежні оцінки, такі як звіти SOC 2 Type II, та запитання про те, як платформа наглядає за іншими програмами, що використовують її інфраструктуру. Обговорення страхування має встановити розмір покритих збитків і те, чи може великий інцидент фінансово виснажити провайдера.
Резервні партнери можуть мати спільний базовий банк
Вибір двох провайдерів не обов'язково створює незалежні резервні домовленості, попередив Тартер. Обидва можуть покладатися на той самий банк-спонсор, залишаючи бренд уразливим до рішень однієї установи.
За його словами, кілька емітентів і резервних процесорів можуть допомогти під час коротших збоїв, але кожні такі відносини тягнуть за собою ще одну технічну інтеграцію, процес відповідності та книгу обліку, яку потрібно звіряти. Більші фінтех-компанії можуть дозволити собі такі домовленості легше; менші компанії можуть зіткнутися з труднощами через витрати та обсяг роботи.
«Проходження андеррайтингу одного банку зайняло в нас понад рік».
Окремий витік даних у листопаді в Gnosis Pay торкнувся її брендованих споживчих карток, тоді як компанія заявила, що її корпоративна платформа та кошти клієнтів не постраждали.
Щоб підготуватися до краху постачальника, Тартер рекомендує прямі договірні права на продовження програми або її переміщення, а також періоди повідомлення перед припиненням. Він сказав, що MNEE раніше відмовилася від планів запустити FBO-рахунки через неназваного постачальника після побоювань щодо відсутності прямих банківських відносин. За його словами, постачальник згодом припинив діяльність і розпочав процедуру за Главою 11.
