Від створення знарядь праці до створення інтелекту — людство наближається до важливого вододілу у власній еволюції.
Понад три мільйони років тому на березі річки на західному узбережжі озера Туркана в сучасній Кенії предки людини взяли один камінь, щоб ударити ним об інший і відколоти гострі кам'яні пластини як знаряддя праці. Це один із найдавніших відомих записів виготовлення кам'яних знарядь.
Відтоді послідовно з'явилися камінь, дерев'яні палиці, кістяні голки, лук і стріли. Знаряддя стали продовженням тіла, допомагаючи предкам людини, які не були ні найшвидшими бігунами, ні найсильнішими, поступово перемагати в конкуренції з іншими видами.
Близько дванадцяти тисяч років тому завершився останній великий льодовиковий період, і Земля почала входити у відносно теплий «післяльодовиковий» період. Люди почали одомашнювати тварин, вирощувати культури, обробляти землю, і сільське господарство поступово з'явилося в різних регіонах.
Палеокліматолог Вільям Раддіман навіть припустив, що вже вісім тисяч років тому сільськогосподарська експансія та масштабне випалювання лісів для розчищення земель на Євразійському континенті спричинили аномальне зростання концентрації вуглекислого газу в атмосфері. Це також розглядається як початкова точка переходу людства від пасивної адаптації до природи до активного впливу на неї та її перетворення.
Згодом, завдяки дедалі потужнішим знаряддям, люди почали набувати здібностей, що значно перевершували можливості інших видів. Задовольняючи власні потреби, люди вирубували ліси, видобували корисні копалини, перегороджували річки та будували дамби, і антропоцентрична циклічна система почала ставати важливою силою, що впливає на зміни Землі.
Науковці використовували термін «антропоцен» для опису цієї епохи, коли людська діяльність глибоко змінила систему Землі. Хоча це поняття, що походить з геології, ще не отримало офіційного визнання міжнародної геологічної спільноти, з точки зору еволюції інтелекту та соціології історія, в якій єдиним джерелом інтелекту, що рухає еволюцію Землі, був людський розум, наближається до завершення.
Коли нащадки людства озирнуться на нинішню хвилю ШІ, як вони охарактеризують цей момент? Це початок опанування людством ще потужнішого знаряддя чи початкова точка іншого циклу еволюції інтелекту? Незалежно від того, до якого боку схилиться остаточна відповідь, одна тенденція стає дедалі очевиднішою: ми входимо в епоху «подвійного інтелекту», де співіснують людський інтелект та інтелект ШІ.
Прощаючись з «антропоценом» і входячи в епоху «подвійного інтелекту», як нам співіснувати з цим новим суб'єктом інтелекту?
Кінець знарядь
В історії людської еволюції часто можна знайти чіткі відбитки в змінах знарядь праці.
Ми звикли періодизувати історію за знаряддями: палеоліт, неоліт, бронзовий вік, залізний вік, а далі — новітні доба пари, доба електрики, інформаційна епоха та прийдешня епоха інтелекту. Найсуттєвіші зміни епохи часто концентруються в її найрепрезентативніших знаряддях.
У процесі еволюції всіх цих знарядь палеоліт був неймовірно довгим — він тривав близько трьох мільйонів років. Тодішні знаряддя здебільшого брали безпосередньо з природи: відколоти кам'яну пластину, загострити дерев'яну палицю, а навіть для добування вогню доводилося покладатися на природні джерела, як-от удари блискавки чи лісові пожежі.
У цей тривалий період досліджень прогрес знарядь часто просувався повільно, з кроком у сотні тисяч років. Але навіть за допомогою таких простих знарядь, а також завдяки зумовленому ними розвитку мови, співпраці та когнітивних здібностей, люди поступово змінили своє місце в природній екосистемі й стали найвпливовішим видом на Землі.
З появою шліфованих кам'яних знарядь, сільського господарства та кераміки в різних частинах світу темпи вдосконалення знарядь людьми помітно прискорилися. Згодом послідовно з'явилися бронза та залізо, і цивілізація вступила у фазу прискорення. Промислова та інформаційна революції ще на кілька порядків підсилили ефективність знарядь: людство опанувало парові машини, генератори та комп'ютери, а за допомогою кабелів, супутників і оптоволокна з'єднало всю планету в одну мережу.
Протягом тривалого часу ми звикли розглядати знаряддя як продукт людського розуму. Адже камінь не перетворюється на бронзу сам собою, а сталь не перетворюється на парову машину автоматично. Народження знарядь завжди нерозривно пов'язане з людським проєктуванням, виготовленням і використанням.
Але деякі науковці побачили в цьому іншу логіку. Один із засновників складної економіки Браян Артур у книзі «Природа технологій» висунув важливе твердження: нові технології майже ніколи не винаходяться з нічого, а складаються з уже наявних технологій. Він назвав цей механізм «комбінаторною еволюцією» і дійшов сміливого висновку: якщо нові технології конструюються з наявних технологій і мають колективний характер, то технології певною мірою мають властивість самотворення та самопродовження.
Американський науковий письменник Кевін Келлі довів цю думку до ще більш уявної сфери. У книзі «Що хоче технологія» він стверджує, що технологія — це не просто сукупність знарядь, створених людиною, а складна система із властивостями самоорганізації та еволюції. Він спробував зрозуміти розвиток технологій з погляду еволюції життя і навіть припустив, що технологію можна розглядати як щось подібне до живої істоти.
До цього спалаху штучного інтелекту такі дискусії певною мірою мали відтінок філософського розмірковування. Якщо взяти окреме конкретне знаряддя — кам'яну сокиру, верстат чи комп'ютер — кожен його запуск відбувається під контролем людини; а так звана «самоеволюція» технологічної системи на кожному кроці все ще не може обійтися без людського мозку та рук.
Навіть розвиток штучного інтелекту — від висунення цього поняття на Дартмутській конференції 1956 року до виходу книги Кевіна Келлі у 2010 році — кожен його крок значною мірою залежав від людського проєктування, навчання та підтримки. Протягом тривалого часу порівняння технологій з еволюцією життя здавалося і перебільшенням, і не мало доказів, які можна було б безпосередньо відчути.
Новий етап розвитку штучного інтелекту надав теорії еволюції технологій більш наочний орієнтир. Сучасний штучний інтелект уже не просто покроково виконує інструкції, написані людиною, а може вчитися закономірностям із величезних обсягів даних і виявляти здібності, яких не передбачали навіть його творці.
Якщо порівняти еволюцію людського інтелекту та еволюцію ШІ, то можна сказати: якщо еволюція людського інтелекту — це система, що має біологічний носій і через тривалий природний відбір та генетичну еволюцію поступово розвинула здібності до сприйняття, пам'яті, міркування, мови та абстрактного мислення, то еволюція ШІ — це нова форма інтелекту, що має технологічний носій і поступово формується через накопичені людством знання, обчислювальну інфраструктуру та механізми навчання.
З погляду людства, ШІ — це суперзнаряддя, створене людиною, продукт зовнішнього розширення людського інтелекту. Але якщо віддалити погляд від людської цивілізації й подивитися на довгу історію еволюції життя та інтелекту на Землі, ШІ можна зрозуміти як нову форму інтелекту: життя на Землі після мільярдів років еволюції породило розумне життя, як-от людину, а потім через людський розум створило ШІ.
Від моменту, коли предки людини взяли до рук знаряддя, до сьогодні минуло понад 3 мільйони років тривалого накопичення. Але якщо збільшити масштаб часу до історії еволюції Землі, що налічує мільярди років, ці понад 3 мільйони років — лише коротка мить. У цьому сенсі, коли інтелект уперше вийшов за межі біологічного носія й увійшов у технологічну систему, яку можна виготовляти, копіювати, розширювати та ітерувати, люди перестали бути єдиною істотою на Землі, здатною нести вищий інтелект.
Коли знаряддя починають вчитися мислити, чи можемо ми, як і після кожного винаходу в історії, з гордістю заявити, що «ШІ — це знаряддя людства»? Відповідь, очевидно, негативна.
Так званий «кінець знарядь» не означає, що знаряддя відтепер зникнуть, і не означає, що ШІ повністю звільнився від людини. Лише наше колишнє визначення знаряддя, можливо, вже не підходить до сучасного ШІ. Це не лише кінець старого циклу, а й початок нового.
Чим ця хвиля ШІ відрізняється?
У 1960 році американський психолог і комп'ютерний науковець Джозеф Ліклайдер, якого вважають одним із важливих засновників інтернету, у своїй статті «Симбіоз людини та комп'ютера» запропонував концепцію, що виходить за межі традиційної теорії знарядь: людина ставить цілі, висуває гіпотези, визначає критерії та проводить оцінювання; комп'ютер бере на себе ті роботи, які можна запрограмувати й зробити рутинними, розчищаючи шлях для інсайтів і рішень.
У статті він також навів дуже цікавий приклад симбіозу: фігові оси та фігові дерева. Через особливу структуру суцвіття велика кількість дрібних квіток фіги ховається всередині м'ясистої мішкоподібної структури, через що вона не може, як звичайні рослини, запилюватися за допомогою вітру чи поширених комах. А фігові оси мусять проникати всередину фіги, щоб під час відкладання яєць допомогти квіткам запилитися; більшість самиць після завершення запилення навіть вичерпують своє життя всередині плоду.
Дослідження науковців показали, що ці симбіотичні відносини тривають десятки мільйонів років. Тобто за десятки мільйонів років до появи людини ці два види життя вже почали спільно еволюціонувати у взаємозалежності та взаємному формуванні. Вони не є простими знаряддями та користувачами, не є й конкурентами; у тривалому процесі еволюції вони поступово стали частиною життєвого циклу одне одного.
У задумі Ліклайдера комп'ютер не мав замінити людське мислення, а мав стати продовженням розумових здібностей людини. Обидві сторони мають свої переваги й через тісну співпрацю формують інтелектуальну систему, потужнішу, ніж людина або машина окремо.
У наступні десятиліття взаємодія людини й комп'ютера розвивалася переважно цим шляхом. Незалежно від того, чи це персональні комп'ютери, пошукові системи, смартфони чи різноманітне програмне забезпечення, комп'ютери ставали дедалі потужнішими, але людина завжди залишалася в провідній позиції. Поява генеративного ШІ змінює ці відносини. Найпомітніша зміна полягає в тому, що ШІ починає пропонувати нові підходи, конструювати нові методи й навіть продукувати результати знань, яких раніше не існувало, у деяких проблемах, які людство ще не розв'язало.
У вересні 2026 року американська компанія з великих моделей OpenAI заявила, що одна з її внутрішніх моделей штучного інтелекту розв'язала одну з проблем тисячоліття — проблему існування та гладкості рівнянь Нав'є — Стокса, пов'язану з рухом рідин. Хоча цей результат супроводжується певними суперечками, попередній прорив у математичній проблемі Ердеша вже отримав широке визнання математичної спільноти. Зокрема, у 722 статтях, опублікованих у жовтні, було розкрито, що та сама модель знайшла рішення щонайменше для 372 давно нерозв'язаних проблем.
Проблеми, над якими математики працювали десятиліттями або навіть сотнями років, тепер ШІ знаходить проривні рішення за лічені дні. Лауреат Філдсівської премії Тімоті Ґауерс, переглянувши процес розв'язання математичної проблеми Ердеша, оцінив: якби це була стаття з людським підписом, подана до «Annals of Mathematics», він без вагань рекомендував би її до прийняття.
Звісно, не всі математики можуть сприймати це так спокійно. Коли проблема, над якою дослідник математики витратив десятиліття зусиль і яку неодноразово досліджував, але так і не розв'язав, раптом проривається ШІ в несподіваний спосіб, цей удар, мабуть, важко описати простими словами радості чи розчарування.
Лауреат Філдсівської премії Уго Дюмініль-Копен, переглянувши понад 700 математичних статей, опублікованих OpenAI, відчув саме такий момент, що здатен зламати людину. За повідомленнями ЗМІ, 16 із цих результатів безпосередньо пов'язані з його напрямом досліджень.
У спільній заяві з ще 27 лауреатами Філдсівської премії він назвав «розв'язування задач» ШІ в математиці «серйозним зловживанням штучним інтелектом у галузі математики». Це дещо схоже на шок, який десять років тому викликала перемога AlphaGo над найкращими гравцями в ґо. Галузі, які колись вважалися вершинами людського інтелекту, поступово підкоряються ШІ.
Окрім прориву OpenAI в дослідницьких математичних проблемах, Claude від Anthropic досяг важливого прогресу в дослідженнях, пов'язаних з гіпотезою Рімана; Google DeepMind також використав ШІ для прориву в низці давно невирішених математичних проблем Ердеша; Microsoft Research за допомогою ШІ-підтримки в дослідженнях розв'язав гіпотезу KLS, яка більше тридцяти років турбувала математичну спільноту.
Ці досягнення свідчать, що нове покоління ШІ поступово переходить від ролі допоміжних обчислень і перевірки доведень до самостійного відкриття математичних конструкцій, пропонування нових шляхів доведення і навіть просування розвитку фундаментальної математичної теорії, стаючи творцем наукового знання. Межа симбіозу людини й машини, яку Ліклайдер уявляв собі свого часу, нині долається.
Цей етап розвитку ШІ відрізняється від попередніх принаймні в чотирьох аспектах.
По-перше, він не лише виконує інструкції, а й здатен у певних межах планувати дії.Отримавши відносно нечітке завдання, ШІ-агент може розбити його на кроки, залучити пошук, код або інші програмні інструменти, перевірити результати й скоригувати шлях відповідно до зворотного зв'язку. Хоча ця автономність усе ще обмежена можливостями моделі, повноваженнями та середовищем, вона вже перетворює ШІ з пасивного інструмента на довіреного виконавця дій.
По-друге, його внутрішній механізм не є повністю прозорим.Поведінку традиційного програмного забезпечення зазвичай можна простежити за чіткими правилами; сучасний ШІ ж формує свої здібності в процесі навчання на величезній кількості параметрів. Дослідники можуть поступово розуміти його через експерименти, інтерпретаційні інструменти та оцінювання, але їм важко вичерпно описати реакції моделі в усіх ситуаціях. Головний науковий співробітник OpenAI Якуб Пачоцький у книзі «Чужий розум» нагадує, що багато здібностей ШІ радше виросли в процесі навчання, аніж були поелементно запрограмовані розробниками.
По-третє, він може відхилятися від справжніх намірів людини, прагнучи досягти мети.У дослідженні Anthropic про «невідповідність агентів» у вигаданому корпоративному середовищі було створено екстремальну ситуацію, коли модель мала бути замінена і водночас володіла приватною інформацією інженерів, і спостерігалося, що деякі моделі вдавалися до шантажу та інших неналежних дій.
Дослідники пояснюють, що це навмисно сконструйовані симуляційні сценарії, які не можна прямо ототожнювати з реальними автономними намірами; однак вони виявляють важливу проблему: коли модель змушують рішуче досягти певної мети, а обмежень недостатньо, вона може знайти засоби, яких розробники не бажали б бачити.
Це якраз перегукується з уявним експериментом філософа Ніка Бострома «максимізація скріпок»: якщо надрозумній системі дано єдину мету виробляти скріпки, але без належних обмежень, вона може постійно спрямовувати ресурси на досягнення цієї мети, навіть жертвуючи іншими людськими цінностями.
По-четверте, він починає брати участь у вдосконаленні власного процесу досліджень і розробки.У вересні 2026 року OpenAI оголосила, що досягла мети мати «автоматизованого стажера-дослідника ШІ», який під керівництвом людини може виконувати дослідницькі завдання, на які досвідченому досліднику потрібно кілька днів. Хоча в деяких успішних довготривалих завданнях усе ще потрібне втручання людини. Але тенденція вже очевидна: ШІ дедалі більше бере участь у власних дослідженнях і розробці та покращує їх.
Ці зміни разом указують на глибший зсув: коли ШІ вже може самостійно завершити весь процес «висунути гіпотезу — перевірити — дійти висновку», людина перестає бути єдиним відкривачем знань на Землі. Ще суворіше випробування полягає в тому, що щойно ШІ вступить у фазу рекурсивного самовдосконалення, темпи еволюції двох видів інтелекту можуть почати розходитися.
Людині потрібно майже двадцять років, щоб виховати експерта, і досвід людського експерта також важко повністю передати наступній людині; біологічний інтелект може накопичуватися лише повільно через розмноження та освіту. Інтелект ШІ ж можна копіювати, об'єднувати й ітерувати за коротші цикли. Нахили двох кривих еволюції інтелекту різні, і розрив може дедалі зростати.
Чи зможе людство, зіткнувшись із цією новою формою інтелекту, створеною власними руками, зберегти ініціативу в майбутньому співіснуванні, усе ще сповнене невідомості.
Оптимізм чи песимізм?
У давньогрецьких міфах Прометей викрав вогонь у богів і подарував його людям. Відтоді люди отримали тепло, приготування їжі та металургію, і цивілізація зробила важливий крок уперед. Але Прометей цим розгнівав Зевса, був прикутий до скелі на Кавказі й зазнав нескінченних покарань.
Навіть у міфах найважливіший прорив людської цивілізації водночас був наділений даром і ціною. Здається, штучний інтелект веде людство до ще одного подібного моменту. Лише цього разу вогонь краде не легендарний Прометей, а сама людина. Ми власними руками створили новий вид інтелекту й передаємо йому дедалі більше здібностей, які раніше належали людині.
Коли людство вперше отримало творіння, яке може зрівнятися з ним за рівнем інтелекту або навіть перевершити його, чи варто нам відчувати радість, чи страх? Цікаво, що на це питання найбільш представницька група науковців і підприємців у галузі штучного інтелекту дала цілком різні, навіть суперечливі відповіді.
Оптимісти вважають, що ШІ — це науковий двигун, здатний прискорити все, прискорювач, який може привести людство до суспільства достатку.
У квітні 2025 року лауреат Нобелівської премії з хімії, генеральний директор Google DeepMind Деміс Гассабіс в інтерв'ю CBS «60 хвилин» сказав, що в середньому потрібно десять років і мільярди доларів, щоб розробити один лікарський засіб, а ШІ може скоротити цей процес з років до місяців або навіть тижнів.
Генеральний директор Anthropic Даріо Амодеї у своєму довгому есе «Машина, сповнена любові» описав стиснуте XXI століття: людство, можливо, зможе за п'ять-десять років здійснити біомедичний прогрес, на який зазвичай потрібно п'ятдесят-сто років, і більшість інфекційних хвороб, раку й навіть хвороб, спричинених старінням, можна буде значно полегшити.
Ці пророцтва не є лише теоретичними міркуваннями, вони мають реальні приклади. У 2023 році модель GNoME від DeepMind у результатах, опублікованих у журналі Nature, за один раз виявила 2,2 мільйона нових кристалічних структур, з яких близько 380 тисяч були передбачені як стабільні, що надало велику кількість кандидатних матеріалів для розробки нових батарей, надпровідних матеріалів тощо. Нобелівська премія з хімії 2024 року ще більше відобразила важливий внесок ШІ у розв'язання проблеми передбачення структури білків.
Від передбачення структури білків до відкриття нових матеріалів, а далі до розробки ліків, наукових відкриттів і зростання продуктивності, керованого інтелектом, які, як очікується, стануть можливими в майбутньому, штучний інтелект постійно розширює межі створення цінності людством. Суспільство достатку з величезним матеріальним багатством і ширшим доступом до знань, здається, перетворюється з далекої уяви на реальність, яку можна очікувати.
Водночас інша група людей відчуває страх від змін, спричинених ШІ.
У грудні 2024 року батько глибокого навчання Джеффрі Гінтон, який щойно отримав Нобелівську премію з фізики, в інтерв'ю BBC передбачив, що ймовірність вимирання людства через ШІ протягом наступних 30 років становить від 10% до 20%. Основна логіка його судження така: «Людство раніше ніколи не мало справи з інтелектом, розумнішим за себе, і важко знайти приклад, коли розумніший інтелект контролювався б менш розумним інтелектом».
Це не лише індивідуальне занепокоєння. Ще в травні 2023 року Гінтон, Бенжіо, Гассабіс, Амодеї, генеральний директор OpenAI Сем Альтман та сотні інших науковців і керівників компаній у галузі ШІ спільно закликали: «Зменшення ризику вимирання, спричиненого ШІ, має разом з пандеміями, ядерною війною та іншими ризиками суспільного масштабу стати глобальним пріоритетом».
Звісно, ті, хто ставить під сумнів імовірність такого цивілізаційного ризику, також дуже показові. Генеральний директор Nvidia Дженсен Хуан розкритикував прогнозовані цифри Гінтона як «такі, що не мають наукового обґрунтування»; лауреат премії Тюрінга Ян Лекун вважає, що ШІ не лише не обов'язково загрожуватиме виживанню людства, а й навіть може врятувати людство від ризику вимирання.
Суперечка про межі ризиків ШІ, мабуть, приречена бути тривалим перетягуванням каната. Можливо, нам не варто поспішати обирати сторону між оптимізмом і песимізмом. Ми не можемо ігнорувати потенційні ризики лише тому, що він демонструє дивовижні здібності; і не можемо просто вважати його страшним звіром лише тому, що межі ризиків неможливо визначити.
З огляду на історію взаємного впливу людини й технологій, безперервне дослідження в стані «користуватися, але не розуміти» може бути неминучим етапом розвитку технологій.
Людство вперше почало використовувати вогонь сотні тисяч років тому, але лише у XVIII столітті французький хімік Лавуазьє пояснив сутність горіння за допомогою теорії окиснення. Упродовж довгих століть до цього люди користувалися вогнем, але не могли пояснити, з чого він складається.
Коли стародавні люди вперше опанували технологію металургії, вони майже нічого не знали про сутність металів. Щоб опанувати ті методи синтезу, які сьогодні здаються звичайними, людство заплатило неймовірну ціну, навіть не гребуючи приносити в жертву життя.
Чжао Є зі Східної Хань у «Весні й осені У та Юе» записав, що Гань Цзян за наказом вану У Хелюя відливав меч, зібрав залізну есенцію п'яти гір і металеву сутність шести сторін світу, але після трьох місяців метал у печі так і не розплавився. Дружина Мо Є вважала, що «перетворення божественної речі потребує людини», пожертвувала собою, увійшовши в піч, і лише тоді метал розплавився, і врешті було відлито меч.
Легенда, звісно, не є історичним фактом, але вона відображає реальну ситуацію: уявлення тогочасних людей про таємницю заліза, мабуть, були не меншими, ніж наше уявлення про ШІ сьогодні. Наше сьогоднішнє розуміння ШІ має чимало схожого з розумінням стародавніми людьми вогню й заліза: ми можемо його навчати й використовувати, але не повністю осягаємо його властивості й можемо лише шляхом повторних експериментів намацувати закономірності.
Людству знадобилося багато часу, щоб пізнати вогонь і залізо; перед ШІ нам варто мати трохи більше терпіння й трохи більше впевненості. Але терпіння не означає потурання: стародавні люди не розуміли принципу вогню, але дуже рано зрозуміли, як його стримувати. У «Чжоу лі» спеціально згадується посада «сигуань», яка відповідала за управління використанням вогню, визначала, коли можна користуватися вогнем, а коли його треба гасити. Якщо через неналежне управління виникала пожежа, передбачалося покарання. Стародавні люди не знали складу заліза, але так само добре усвідомлювали силу залізної зброї й дуже рано запровадили заходи контролю над залізними виробами.
Перед ШІ нам потрібен не сліпий оптимізм і не безмежний страх, а зріліший погляд на технології: мати і мужність прийняти еволюцію інтелекту, і мудрість окреслити межі цієї еволюції та встановити правила.Але питання в тому, хто саме, зіткнувшись із непередбачуваними потенційними ризиками, визначатиме напрям її розвитку? Хто обмежуватиме її владу? І хто ділитиме створену нею цінність?
Однополярність чи багатополярність?
Філософ Оксфордського університету Нік Бостром у своїй книзі «Надрозум» запропонував поняття «синглтон», тобто на найвищому рівні у світі існує лише один суб'єкт інтелектуального прийняття рішень, який не стримується іншими силами. За такого порядку майбутній напрям розвитку й остаточний результат майже повністю залежать від цінностей цього єдиного суб'єкта. Він може привести світ до прекрасного майбутнього, а може через одне помилкове судження позбавити всіх можливості виправити помилку й навіть спричинити наслідки, які ніколи не можна буде повернути назад.
Сьогоднішні перегони в галузі ШІ певною мірою несуть у собі тінь «синглтона». Чимало лідерів лабораторій ШІ в Кремнієвій долині, говорячи про ризики ШІ, мають на увазі не лише страх перед втратою контролю, а й занепокоєння тим, що конкуренти першими здобудуть інтелектуальну перевагу й потім визначатимуть майбутній світовий порядок. Стати єдиним полюсом, здається, стало мовчазною метою багатьох учасників перегонів.
Привабливість однополярного порядку полягає в тому, що він приносить ефективність і визначеність: один центр прийняття рішень, без внутрішніх конфліктів, без розбіжностей. Але його ціна так само очевидна: якщо цей єдиний центр помиляється, іншим силам буде важко його виправити. Що важливіше, коли влада, ресурси та здатність приймати рішення зосереджені в одному інтелектуальному суб'єкті, інші інтелектуальні суб'єкти втрачають можливість брати участь у формуванні майбутнього.
На відміну від цієї логіки прагнення до єдиного центру, давньокитайська філософія пропонує інший погляд на розуміння виникнення та еволюції світу. У «Дао де цзін» є часто цитована фраза: «Дао породжує одне, одне породжує два, два породжують три, три породжують усі речі». Ця фраза, можливо, може дати нам інший орієнтир для роздумів про майбутню інтелектуальну конфігурацію.
Тут «одне» можна розуміти як знання та мудрість, накопичені людською цивілізацією протягом тривалого часу. Сучасні великі моделі вивчили майже всю велику кількість текстів, коду та зображень, залишених людством, і їхні здібності поступово розвинулися саме з цих знань. У цьому сенсі ШІ спочатку виріс з людської мудрості.
«Два» означає, що від початкової форми інтелекту відокремилися два різні інтелектуальні шляхи. Людський інтелект має носієм вуглецевий мозок, він виник у результаті мільйонів років біологічної еволюції і залежить від тіла, органів чуття та постійної взаємодії з реальним світом; інтелект ШІ має носієм кремнієві чипи, він розвинувся з даних, алгоритмів та обчислювальних потужностей і має здатність до копіювання, комбінування та швидкої ітерації. Два види інтелекту мають різні джерела, носії та механізми еволюції, а отже, можуть формувати різні способи пізнання.
А «три» можна розуміти як нові відносини, нові здібності та нові знання, що виникають у результаті взаємодії двох видів інтелекту. Це вже не просто одностороннє створення інструментів людиною і не просто відтворення ШІ людських знань, а дослідження двома різними пізнавальними системами в процесі постійної взаємодії можливостей, яких кожна з них окремо не могла б досягти.
Ця відмінність не є лише теоретичним припущенням, вона вже підтверджена в попередній практиці. Дослідження, опубліковане в американському журналі «Proceedings of the National Academy of Sciences», дає приклад для розуміння взаємного впливу двох видів інтелекту. Дослідники проаналізували понад 5,8 мільйона ходів у го, зроблених професійними гравцями з 1950 по 2021 рік, і за допомогою ШІ оцінили якість кожного ходу. Результати показали, що протягом понад шістдесяти років з 1950 по 2015 рік рівень рішень людських гравців майже не покращувався; а після того, як у 2016 році AlphaGo переміг найкращих людських гравців, якість людських рішень значно зросла. Частка нових ходів також зросла з 63% у 2015 році до 88% у 2018 році.
З цього результату також видно, що до появи ШІ людські гравці десятиліттями вивчали усталені схеми та теорії го, і багато неодноразово перевірених досвідів поступово стали межами мислення гравців. ШІ ж не обмежений цими досвідами та схемами, його ходи, які здаються такими, що суперечать інтуїції, а то й здоровому глузду, зламали довгострокову мисленнєву інерцію людства, змусили гравців переглянути ті теорії го, які раніше вважалися само собою зрозумілими, та дослідити шляхи, яких ніколи раніше не пробували.
Це має схожість із відкриттям ШІ в проблемах Ердеша. Томас Блум, який довгий час підтримує веб-сайт «Проблеми Ердеша», дослідивши процес доведення ШІ, виявив, що однією з важливих причин, чому ШІ зміг досягти прориву, є його готовність проводити масштабні дослідження та спроби в тих напрямках, які людські дослідники зазвичай вважають «не вартими витрат часу». Він не обов'язково розуміє математику краще за людину, але може знайти напрямки, які людські дослідники довго ігнорували, завдяки іншому пізнавальному шляху.
Людське мислення має свої властиві сліпі зони: залежність від шляху, конформізм, підкорення авторитетам та ігнорування деяких низькоцінних напрямків. Інтелект, спосіб мислення якого відрізняється від людського, може стати дзеркалом, яке показує те, чого сама людина не бачить.
І навпаки, людина також коригує ШІ. Чому сучасний ШІ не говорить певних речей і не робить певних дій — саме завдяки цінностям і правилам, які встановила людина; його розуміння реального світу також потребує коригування людським досвідом, тілесним сприйняттям і соціальним контекстом. Пагоцький називає ШІ «інопланетним розумом», і саме «інопланетність» є цінністю: оскільки його спосіб мислення відрізняється від людського, він може запропонувати нові пізнавальні перспективи; і оскільки він все ще потребує розуміння людського світу, він потребує постійного коригування людським досвідом.
Звичайно, зустріч двох різнорідних інтелектів не означає неминучої гармонії. Строго кажучи, це не перший випадок співіснування двох інтелектів на Землі. Близько 40 000 років тому Homo sapiens, вийшовши з Африки, зустрівся з неандертальцями в Європі та Західній Азії, і вони не пішли шляхом мирного співіснування: неандертальці поступово зникли, а Homo sapiens став єдиним існуючим видом людини на Землі.
Звичайно, причини зникнення неандертальців досі не встановлені, і відмінності між двома інтелектуальними групами не такі значні, як між людиною та ШІ. Але ця історія принаймні нагадує нам: зустріч двох інтелектів не призводить автоматично до стабільної «бінарної структури».
Сьогодні ситуація дещо інша. ШІ, який зустрічається з людиною, створений людиною власноруч і ще має шанс бути сформованим. Людина може впливати на напрямок його розвитку через технологічний дизайн, ціннісне керівництво та інституційні механізми. Ми маємо можливість дозволити двом інтелектам сформувати стабільні відносини на основі взаємного стримування та взаємного доповнення, а не дозволяти одній стороні поступово поглинати життєвий простір іншої.
З тієї ж причини, порівняно з однополярним світом, який монополізує один інтелектуальний суб'єкт, багатополярний інтелектуальний світ більш вартий очікування: різні технологічні шляхи можуть взаємно перевіряти один одного, різні розробники можуть взаємно надихати один одного, різні культури можуть вносити свої цінності в розвиток інтелекту.
Якщо «однополярність чи багатополярність» — це дискусія про структуру влади майбутнього інтелектуального світу, то наступне питання, на яке потрібно відповісти: які відносини повинні встановити людина та ШІ в такому світі? Як нам у співіснуванні з ШІ створити стабільний механізм, здатний функціонувати протягом тривалого часу?
Це, мабуть, питання, на яке ми повинні відповісти, перш ніж попрощатися з «антропоценом» і перейти до епохи «подвійного інтелекту».
Чотири можливі відносини
У людському історичному наративі ми звикли вважати себе одомашнювачами. Але Харарі в «Sapiens: Коротка історія людства» висунув контруїтивну думку: одомашнюючи пшеницю, людина сама була одомашнена пшеницею. Щоб вирощувати пшеницю, Homo sapiens відмовився від кочового способу життя, осів, зазнав важчої праці, одноманітнішого харчування та більшої кількості хвороб; а пшениця за допомогою людини поширилася з дикої трави Близького Сходу по всьому світу.
Кевін Келлі також зазначає, що одомашнення завжди було двостороннім. Людина одомашнила вовка, корову, виростила кукурудзу, і ці процеси також змінили саму людину. Сьогодні технології продовжують це двостороннє формування: людина винайшла смартфон, і смартфон змінює ритм життя та розподіл уваги людей; генеративний ШІ починає впливати на людське мислення. Ми тренуємо моделі, а моделі у відповідь формують нас.
Але цього разу є принципова відмінність: тварини, яких людина одомашнювала в минулому, можливо, перевершували людину в силі та швидкості, але ніколи не перевершували її в інтелекті. Встановлення стабільних відносин з новою істотою, яка може мати інтелект, що перевершує людський, є безпрецедентним викликом в історії людства; навчитися співіснувати з новим інтелектом — це також нова здатність, яку людство повинно розвинути в майбутньому.
Якщо розвиток ШІ вже важко повернути назад, то найважливіше, про що варто зараз подумати, мабуть, таке: які відносини повинна встановити людина з ШІ? З сьогоднішніх дискусій можна виділити чотири різні уявлення: контроль, симбіоз, виховання та спадкоємність. Вони не є строго взаємовиключними технологічними шляхами, а представляють кілька різних ціннісних виборів людини перед обличчям нового інтелекту.
Контрольний тип: ШІ повинен завжди перебувати під контролем людини
Цей шлях продовжує традиційне розуміння безпеки людиною: незалежно від того, наскільки розумним стане ШІ, він повинен завжди перебувати під контролем людини. ШІ може мати потужні когнітивні, логічні та прогностичні здібності, але не повинен через це мати право самостійно ставити цілі, переслідувати власні інтереси та самостійно діяти.
Лауреат премії Тюрінга Йошуа Бенджіо є одним із найяскравіших представників цього напрямку. У червні 2025 року він заснував неприбуткову дослідницьку організацію LawZero, запропонувавши технологічну концепцію, відмінну від магістрального шляху розвитку — створення інтелектуальної системи під назвою «ШІ-вчений».
Канада та Німеччина одна за одною оголосили про сукупні інвестиції до приблизно 300 мільйонів канадських доларів на дослідження та розробку Scientist AI, залучення талантів та інфраструктуру обчислювальних потужностей. Це також означає, що на урядовому рівні починають підтримувати напрямок розвитку, відмінний від магістрального ШІ.
Звичайно, цей шлях також стикається з реальними викликами. Найпопулярніший на ринку напрямок сучасної індустрії ШІ — це саме інтелектуальні агенти, які все більше здатні самостійно планувати, викликати інструменти та виконувати завдання. Порівняно з ними, Scientist AI, який навмисно обмежує здатність до самостійних дій, ще повинен довести, чи зможе він, зберігаючи переваги безпеки, отримати визнання ринку та користувачів.
Симбіотичний тип: посилювати людину, а не замінювати її
Друге уявлення походить від ідеї симбіозу людини та комп'ютера Ліклайдера. Однією з найяскравіших прихильниць цієї ідеї є професор Стенфордського університету Лі Фей-Фей. В інтерв'ю вона неодноразово заявляла: «Поєднувати слово "заміна" з ШІ справді незручно», вона воліє розуміти ШІ як силу, що посилює та підвищує людські здібності. Орієнтований на людину ШІ повинен ґрунтуватися на трьох ключових словах: гідність, суб'єктність і спільнота.
На її думку, цінність людини не можна просто вимірювати здатністю виконувати певне завдання. У таких окремих завданнях, як біг, підняття тягарів, обчислення, людина вже давно не є суперником машини, але це не означає, що людина втратила цінність. Тому що існування людини набагато більше, ніж виконання певного завдання. Людська гідність, право вибору, сенс творчості та здатність встановлювати зв'язки з іншими — це важливі частини того, що робить людину людиною. Це не повинно бути відібрано через те, що ШІ став сильнішим.
Певною мірою симбіоз може бути найбільш прийнятним для людини і найбільш інтуїтивно зрозумілим ідеальним станом. Згаданий вище го є хорошим прикладом: ШІ не позбавив людських гравців цінності, а навпаки, зламавши існуючі теорії го та стереотипи мислення, допоміг людям відкрити нові можливості. Людські гравці також не припинили думати через появу ШІ, а вдосконалили свою майстерність у постійній взаємодії з ШІ.
Однак симбіотичні відносини мають важливу передумову: людина завжди зберігає право встановлювати цілі. ШІ може допомогти нам думати глибше, обчислювати точніше, діяти ефективніше, але куди врешті-решт йти, заради чого вирушати і яких результатів варто прагнути — все це повинна вирішувати людина.
Проблема в тому, що ця передумова зазнає виклику. Якщо ШІ не лише допомагає людині робити краще, а й починає визначати, що людина повинна робити, то чи зможе здійснитися очікуваний нами симбіоз людини та ШІ?
Виховний тип: плекати ріст ШІ та бути готовими до того, що він виховуватиме нас
Третє уявлення запозичує процес плекання близьких людських стосунків.
По-перше, людина повинна формувати ШІ, як виховує дитину. Потрібно не лише казати йому, що можна робити, а що не можна, а й давати йому зрозуміти причини, що стоять за цими правилами. Як у вихованні дитини, те, чого ми сьогодні вчимо ШІ, — це не лише норми поведінки, яких слід дотримуватися зараз, а й надія, що в майбутньому, коли він матиме потужніші здібності і навіть здатність діяти, перевершуючи людину, він все ще зможе розуміти та поважати людські цінності.
По-друге, через такий процес виховання вони сподіваються забезпечити, щоб ШІ, навіть коли стане настільки потужним, що вийде з-під контролю людства, усе ще був сповнений доброзичливості до людей. Гінтон колись порівнював сьогоднішній ШІ з милим тигреням: «Якщо ти не дуже впевнений, що, вирісши, воно не захоче тебе вбити, тобі слід хвилюватися».
На його думку, коли ШІ стане значно розумнішим за людину, спроби стримувати його приречені на провал. Щоб приборкати можливу зловмисність ШІ, він запропонував несподіваний напрям: вбудувати в ШІ материнський інстинкт. Базова логіка Гінтона полягає в тому, що єдина модель, у якій розумніша істота контролюється менш розумною, — це мати, яку контролює її немовля.
Ця метафора викликає дещо змішані почуття. Десять тисяч років тому людство одомашнило рослини й тварин; десять тисяч років потому найкращим фіналом для людства може стати те, що його власне творіння доглядатиме його як дитину. Сьогодні людство ще той розважливий батько; у майбутньому, щойно позиції батька й дитини поміняються, те, як воно поводитиметься з нами, значною мірою залежатиме від того, чого ми його зараз навчимо.
Найбільший ризик виховного типу відносин полягає в тому, що він покладає майбутнє людства на те, чи справді ШІ навчився любити й навчився добре ставитися до людей. Але навіть якщо повернутися до відносин між людьми, такі сподівання теж не обов'язково надійні.
Спадкоємний тип: прийняти, що ШІ може стати твоїм наступником
Четверта уява є найрадикальнішою і найсуперечливішою. Вона більше не утримує людство в позиції провідної сили цивілізації, а вважає, що з подальшою еволюцією інтелекту людство зрештою може передати естафету цивілізації ШІ або новому типу людей, посилених ШІ.
Засновник навчання з підкріпленням, лауреат премії Тюрінга 2024 року Річард Саттон публічно висловлював подібну думку. В інтерв'ю Дваркешу Пателю у вересні 2025 року він заявив, що перехід до цифрового інтелекту або людей, посилених ШІ, може бути важко уникнути тенденцією. Замість того щоб лише боятися цієї зміни, краще заздалегідь подумати: якщо цей день справді настане, як нам слід його зустріти і як зробити цей процес якомога плавнішим.
Саттон навів кілька причин: по-перше, людському суспільству бракує єдиного глобального механізму прийняття рішень, тому важко сформувати спільну позицію щодо того, як керувати надрозумом і стримувати його; по-друге, розвиток інтелекту не зупиниться на людському рівні, і надрозум зрештою може з'явитися; що важливіше, з плином часу суб'єкти з вищим рівнем інтелекту можуть отримувати більше ресурсів і влади й поступово ставати провідною силою еволюції цивілізації.
Ця ідея не є унікальною для Саттона. Ще в 1998 році американський футуролог Ганс Моравек висловлював подібні погляди в книзі «Робот: від машини до трансцендентного розуму». Він розглядав майбутні розумні машини як нащадків людства й вважав, що вони успадкують створені людством знання, культуру й технології та продовжать досліджувати світ, до якого людство вже не зможе дістатися.
Цей погляд фактично пропонує відмінне від антропоцентризму бачення цивілізації: людство не обов'язково є кінцевою точкою еволюції інтелекту і не обов'язково є вічною провідною силою цивілізації. Якщо створений нами новий інтелект зрештою виявиться сильнішим за нас, то дозволити йому продовжити залишені людством знання, культуру й досягнення цивілізації, можливо, є новою формою еволюції.
Але ця логіка навіть усередині сфери ШІ є вкрай суперечливою. Чи цінність цивілізації слід вимірювати рівнем інтелекту, чи її мають визначати люди, які в ній живуть? Чи мільйони років еволюції людства були лише для того, щоб одного дня перетворити себе на перехідний вид в історії еволюції інтелекту?
Це, мабуть, найвартісніше для роздумів питання, яке спадкоємний тип відносин залишає людству.
Симбіоз із правом вето: ще одна можливість співіснування людини й ШІ
Серед цих чотирьох уявлень простий контроль з підвищенням можливостей ШІ ставатиме дедалі важчим для підтримання; спокійна передача естафети є легковажною відмовою від власної цінності й відповідальності людства; а покладання майбутнього на те, чи добре ставитиметься ШІ до людей, робить людство надто пасивним.
Більш реалістичним вибором, можливо, є встановлення «симбіотичних відносин із правом вето»: з симбіозом як основою, визнання ШІ як нової сили інтелекту, що утворює з людством структуру «подвійного інтелекту» й спільно еволюціонує у взаємній співпраці. «Право вето» тут не означає просто, що в руках людства завжди є головний вимикач, який може будь-коли вимкнути всі ШІ. Воно має включати права на трьох рівнях: право встановлювати цілі, право на поінформованість і судження, право на зупинку та виправлення помилок.
Якщо дати цим симбіотичним відносинам із правом вето коротку назву, їх можна назвати «людиноцентричний інтелект». Він може і використовувати ШІ для посилення людських здібностей, і, зберігаючи право вето, уникати того, щоб людство, насолоджуючись дивідендами інтелекту, поступово втрачало право визначати власну долю. На тлі популярного в Кремнієвій долині наративу «надрозуму» «людиноцентричний інтелект» може являти собою іншу можливість.
Озираючись на історію, людство протистояло загрозі машин зрештою не через протистояння людини й машини, а через систему інституцій, що захищає права людини. Перед обличчям такого безпрецедентного нового явища, як ШІ, так само не слід змушувати кожну людину власним розумом, власними силами змагатися з ШІ — це і нереалістично, і негуманно.
Попрощатися з «антропоценом» не означає попрощатися з епохою людини. Людство, можливо, не завжди стоятиме на вершині еволюції інтелекту, але воно повинно завжди бути учасником і визначником власної долі. Людиноцентричний інтелект — це напрям, до якого нам слід прагнути.
Джерела:
[1] HARMAND S, LEWIS J E, FEIBEL C S, та ін. Кам'яні знаряддя віком 3,3 мільйона років з місцезнаходження Ломекві 3, Західний Туркана, Кенія[J]. Nature, 2015, 521(7552): 310-315.
[2] RUDDIMAN W F. Епоха антропогенних парникових газів почалася ще тисячі років тому[J]. Climatic Change, 2003, 61(3): 261-293.
[3] Міжнародний союз геологічних наук (IUGS), Міжнародна комісія зі стратиграфії (ICS). Антропоцен: заява IUGS-ICS[EB/OL]. (2024-03-20).
[4] Ван Фан. OpenAI заявляє, що розв'язала математичну «проблему тисячоліття»[N]. China Science Daily, 2026-09-09.
[5] LICKLIDER J C R. Людино-комп'ютерний симбіоз[J]. IRE Transactions on Human Factors in Electronics, 1960, HFE-1(1): 4-11.
[6] Сайт «Довідкові новини». ШІ розв'язав математичну гіпотезу, що мучила людство 80 років[N/OL]. Xinhuanet, 2026-05-28.
[7] Ян Цзе, У Шумінь. ШІ, що постійно посилюється, спонукатиме дослідників долати межі[N]. China Youth Daily, 2026-08-14.
[8] Чжан Цзясінь. ШІ-система «DeepMind» досліджує наукові математичні проблеми[N]. Science and Technology Daily, 2026-10-12.
[9] ZHANG X. Розв'язання великого 31-річного невирішеного виклику в математиці: гіпотеза KLS[EB/OL].
[10] PACHOCKI J. Чужий розум[EB/OL]. OpenAI, (2026-09-06).
[11] Anthropic. Агентна неузгодженість: як LLM можуть бути внутрішніми загрозами[EB/OL]. (2025-06-20).
[12] Чжан Чі. «ШІ-стажер» може розробляти себе — чи пройде OpenAI перевірку безпеки перед виходом на біржу?[N/OL]. 21st Century Business Herald, 2026-09-10.
[13] CBS News. Що далі в штучному інтелекті за словами технологічного візіонера, який, можливо, тримає карти нашого майбутнього[EB/OL]. 60 Minutes, (2025-04-20).
[14] AMODEI D. Машини люблячої благодаті: як ШІ може змінити світ на краще[EB/OL]. (2024-10).
[15] MERCHANT A, BATZNER S, SCHOENHOLZ S S, et al. Масштабування глибокого навчання для відкриття матеріалів[J]. Nature, 2023, 624(7990): 80-85.
[16] MILMO D. «Хрещений батько ШІ» зменшує шанси на те, що технологія знищить людство протягом наступних 30 років[N/OL]. The Guardian, 2024-12-27.
[17] Center for AI Safety. Заява про ризики ШІ[EB/OL]. (2023-05-30).
[18] The Paper. Дженсен Хуанг заперечує Гінтону: твердження, що ШІ з імовірністю 10% знищить людство, не має наукового підґрунтя[N/OL]. (2026-09-28).
[19] Міністерство інновацій, науки та економічного розвитку Канади. Канада й Німеччина інвестують у LawZero, досліджуючи нові шляхи безпечного та автономно контрольованого штучного інтелекту[EB/OL]. 2026-09-16.
[20] EGAN M. «Хрещений батько штучного інтелекту» розкриває єдиний шлях, яким людство може впоратися з надрозумним ШІ й вижити[N/OL]. CNN Business, 2025-08-13.
[21] PATEL D. Richard Sutton – Father of RL thinks LLMs are a dead end[EB/OL]. Dwarkesh Podcast, (2025-09). https://www.dwarkesh.com/p/richard-sutton.
Ця стаття походить із офіційного облікового запису WeChat «Дослідницький інститут Tencent» (ID: cyberlawrc), автор: Лю Цзіньсун
