Anthropic все ще має великий хід!
Історичний момент повторюється: внутрішня модель Claude зламала 18-річну відкриту гіпотезу в квантових обчисленнях.
Всього за 3 дні непублічна модель Claude зламала гіпотезу Аронсона-Амбайніса, яка залишалася невирішеною з 2008 року!
Користувачі мережі припускають: ця внутрішня модель, схоже, є непублічною версією моделі, Claude Model 4.
Теорему та наслідки завершено в формалізації Lean, і питання про те, наскільки саме квантові обчислення перевершують традиційні, нарешті має відповідь.
Claude пробиває міф про квантову перевагу
У 1994 році Пітер Шор запропонував алгоритм Шора, який справив величезний фурор у всьому світі.
Він може факторизувати великі цілі числа за поліноміальний час, тоді як звичайним комп'ютерам для цього завдання знадобився б експоненціальний час.
Наріжний камінь сучасної системи шифрування таким чином було похитнуто.
Алгоритм Шора протрубив сигнал, і після цього термін «квантова перевага» охопив глобальний технологічний світ і ринки капіталу.
Блакитний план, від якого закипала кров, здавалося, був прямо перед нашими очима: квантова суперпозиція, квантова заплутаність, експоненціальне прискорення.
Ніби якщо добре контролювати ці крихкі кубіти, людство могло б завдати всебічного удару в інший вимір і миттєво ступити в нову еру майже необмеженої обчислювальної потужності.
Почала поширюватися сліпа когнітивна ілюзія:
Здається, що за наявності квантового стану суперпозиції квантові комп'ютери також можуть миттєво перебрати всі можливості та завдати експоненціального критичного удару для більшості складних задач.
На щастя, фізики та інформатики швидко зрозуміли: причина, чому алгоритм Шора може дати «експоненціальний розгром», полягає в тому, що за факторизацією цілих чисел стоїть сильна періодична структура. І квантові комп'ютери добре вміють вловлювати такого роду повторюваний візерунок.
Але якщо вхідні дані є повністю випадковими, без жодного візерунка чи особливої структури, чи можуть квантові комп'ютери все ще досягти експоненціальної переваги?
У 2008 році два провідні науковці в галузі квантових обчислень — Скотт Аронсон і Андріс Амбайніс — абстрагували цю проблему фізики та алгоритмів у чисто математичну задачу.
Вони порівняли процес зчитування комп'ютером вхідних даних із «спостереженням».
Щоразу, коли класичний комп'ютер зчитує біт, він бачить точний «0» або «1»; квантовий комп'ютер, використовуючи стани суперпозиції, може розподілити одне спостереження на величезну кількість станів.
Двоє науковців виявили, що ймовірність того, що квантовий комп'ютер після T спостережень видасть «так», по суті може бути строго охарактеризована як «обмежений багаточлен низького степеня».
Якщо можна довести, що такий поліном повинен зазнавати достатньо великої зміни при перевертанні деякої змінної, тобто що існує змінна зі значним впливом, то можна довести, що: класичному комп'ютеру потрібні лише додаткові витрати поліноміального рівня, щоб ідеально симулювати поведінку квантового комп'ютера.
Це відома гіпотеза Аронсона-Амбайніса.
Тепер цю гіпотезу довів ШІ, і в майбутньому її, можливо, потрібно буде називати «теоремою Аронсона-Амбайніса»:
За їхніми словами:
У квантових обчисленнях все ще залишається багато нерозгаданих таємниць, але тепер їх стало на одну менше.
Слід зазначити, що квантова перевага не зникла, але ця теорема вбила «сліпе забобонне поклоніння» квантовим обчисленням і прояснила «законну територію» P квантової переваги.
Оппенгеймерський момент квантових обчислень
Фізичний суперінтелект, який цього разу вжив заходів, не є першим, хто це зробив—
Минулого місяця вони розв'язали п'ять давно невирішених проблем у теорії квантової інформації.
Раніше Гай Бланк, Джордан Доктер, Кармен Штрассле з MIT та Лі-Ян Тан зі Стенфордського університету розв'язали окремий випадок класичного наслідку симуляції цієї гіпотези.
Вони читали новий доказ і вважали його просто «великим результатом»:
Він розв'язав гіпотезу, що існувала десятиліттями, і має важливі наслідки для сутності того, для яких проблем можна досягти квантового прискорення.
Це дослідження стосується кількох напрямів досліджень в аналізі булевих функцій та ймовірнісній комбінаториці.
І цей доказ аж ніяк не є «повторенням за іншими»—це абсолютно не питання простого пошуку в літературі для розв'язання проблеми, а радше «досить чудовий спосіб», який об'єднав увесь зміст разом.
Можливо, експерти з багатьох галузей, працюючи разом, зрештою могли б довести цю гіпотезу, але швидкість ШІ перевищує можливості людини!
За повідомленнями, після завершення системи Harness, побудованої навколо внутрішньої моделі Anthropic, перший доказ було завершено через три дні.
Потім його одразу було надіслано до асистента доведення Lean для перевірки.
Але це був не кінець.
Коли екземплярам моделі було запропоновано використати ці проміжні результати для розв'язання невирішених проблем, вони, своєю чергою, відшліфували ці проміжні результати, знизивши показник степеня з 22 до 11, потім до 7, безперервно його знижуючи.
Це також мікрокосм самого процесу відкриття: доказ — це не раптовий спалах натхнення, а крок за кроком наближення до оптимальної межі через багаторазове відшліфування проміжних результатів.
Фізика й математика залишаються безмежними, Всесвіт залишається неосяжним, і ще багато нерозгаданих таємниць, які людству потрібно дослідити.
Але одне вже точно відомо:
У експедиційній команді, що досліджує раціональний кордон, людство більше не стоїть наодинці, самотнє й затінене лише самим собою.
Посилання:
https://psi.inc/research/oqp-batch-2026/
https://psi.inc/research/aaronson-ambainis/
Ця стаття з публічного акаунта WeChat "Xin Zhi Yuan", автор: ASI Revelation
